26 березня у Nobel Peace Center відбулася панельна дискусія, присвячена водній безпеці в умовах сучасних конфліктів, яка супроводжувалася відкриттям фотовиставки #WASH in WAR.
Захід об’єднав представників гуманітарного сектору, державних інституцій, експертного середовища та громадянського суспільства навколо ключового питання: вразливості водної інфраструктури у війні та що це означає для безпеки сучасних суспільств.
В основі дискусії — досвід України, де з 2022 року системні атаки на системи водопостачання та електропостачання стали частиною ширшої стратегії впливу на цивільне населення. Руйнування дамб, пошкодження водної інфраструктури та забруднення джерел води створюють масштабні гуманітарні, екологічні та економічні наслідки, позбавляючи людей базового права — доступу до чистої води.
У цьому контексті дедалі частіше використовується термін аквацид/aquicide — як спроба описати нову форму війни, спрямовану на знищення водних ресурсів як основи життя.
Українську перспективу під час відкриття виставки представили Тетяна Яцюк, керівниця WASH-програми Caritas Ukraine та Ольга Сидій, координаторка #WASHinWAR. Вони поділилися практичним досвідом роботи в прифронтових громадах, де забезпечення доступу до води стало питанням щоденного виживання.
З норвезької сторони до дискусії долучилися генералний секретар Caritas Norway Інгрід Розендорф, експерти водного сектору, аналітики та представники громадянського суспільства. Зокрема:
— Siv Henningstad, письменниця та аналітикиня, яка досліджує вразливість сучасних суспільств до кризових ситуацій. У дискусії піднімає питання того, як суспільства сприймають ризики та чому вода часто залишається “невидимою” темою до моменту кризи.
— Kjetil Furubergб Представник професійного середовища водного сектору Норвегії Norsk Vann, надав технічне бачення функціонування водних систем, їх складності та взаємозалежності з енергетикою та іншими критичними інфраструктурами.
— Andreas Fjeldskår, експерт з питань власності та прозорості інфраструктури Tax Justice Norway. Поділився, як структура власності та контроль над системами впливають на безпеку і які ризики виникають, коли ці системи стають непрозорими або фрагментованими.
Окремий акцент було зроблено на тому, що досвід України є релевантним для Норвегії та інших європейських країн, які залишаються вразливими до атак на критичну інфраструктуру.
Учасники панельної дискусії підкреслили: хоча використання води як інструменту війни не є новим явищем, масштаби, інтенсивність і тривалість атак, які переживає Україна, є безпрецедентними. Водночас цей досвід відкриває критично важливий вимір — вразливість сучасних суспільств, які значною мірою залежать від складних і взаємопов’язаних інфраструктур.
Під час події учасники мали змогу побачити практичні рішення, які вже застосовуються в Україні, — зокрема мобільні системи очищення води норвезької компанії ScanWater. Символічним елементом стала демонстрація очищення води з річки Акерсельва за допомогою мобільної станції, подібної до тих, що використовуються у прифронтових регіонах України.
Осло відкриває міжнародний тур #WASHinWAR, який упродовж 2026–2027 років охопить європейські столиці, США, Канаду та міжнародні політичні й експертні платформи. Ініціатива має на меті змінити рамку сприйняття води — від гуманітарної теми до питання безпеки, політики та стратегічного планування. Український досвід демонструє: вода у сучасній війні стає не лише ресурсом, а критичною вразливістю і водночас інструментом впливу.
Фотовиставка робіт Стаса Козлюка, Костянтина Ліберова, Євгена Віка, Петра Батанова, Романа Пилипія документує вплив війни на водні ресурси України — зруйновану інфраструктуру, забруднені водойми та життя людей, які опинилися без доступу до води. Водночас вона показує адаптацію, стійкість і рішення, які дозволяють відновлювати доступ до базових ресурсів навіть у найскладніших умовах.
Ключовий меседж глобального діалогу — вчитися з досвіду України вже сьогодні. Адже в умовах нових загроз питання водної безпеки перестає бути локальним і стає спільною відповідальністю.